Проблемі дитячих істерик присвячено чимало літератури, жіночі та батьківські форуми заповнені обговореннями: «Що робити, якщо у дитини істерика?», а найпросунутіші батьки водять своїх дітей до дитячих психологів у Харкові та неврологів. Як і багато хто, я сама стикалася з цією проблемою.
По-перше, варто завжди враховувати, що навіть півторарічний малюк – це особистість, своєрідна та неповторна, яка потребує індивідуального підходу. Серед найпоширеніших способів заспокоїти дитину та припинити істерику, випробуваних мною, відволікання та ізоляція.
У першому випадку всіма засобами треба спробувати відвернути малюка від його «горя», ставити питання, показувати іграшки, книжки, будь-які предмети, пропонувати зробити щось. Наприклад: «дивися, який м'ячик», або «підемо, включимо телевізор і подивимося мультфільм», або «А де у нас тато?» тощо.
Ізолювання малюка, що реве, на мій погляд, занадто жорсткий метод. Треба відвести його до окремої кімнати зі словами «вийдеш, коли заспокоїшся». Але так не варто робити з особливими дітьми, які відвідують дефектолога у Харкові.
Найгірше бувало, коли синок закочував істерику на вулиці, в магазині або в садку, там впоратися з ним було найважче, адже дитина відчуває на собі погляди сторонніх, коли вся увага спрямована на нього, і входить у раж. Тут уже не допомагають жодні вмовляння, доводиться йти йому на поступки, виконувати прохання, у яких зазвичай відмовляєш.
Я завжди вважала, що істерики сина – його спосіб заявити про себе та свою думку, тому, коли чоловік вирішив зводити його до спеціаліста у центр розвитку дітей у Харкові, мене не здивував діагноз: «дуже сильний характер, цілісна особистість».
Істерика найчастіше лише спосіб самовираження, спроба висловити протест проти якогось конкретного заборони чи вчинку, тож дитина показує дорослим, що вважає себе самостійною особистістю.
Хоча істерика – це завжди неприємно, потрібно намагатися розпізнати її причину, зрозуміти свого малюка, встановити з ним контакт, і тоді ви зможете контролювати ситуацію.
