Спілкуватися в тій чи іншій формі вміє кожна людина з самого раннього віку. Коли малюк плаче, намагаючись звернути на себе увагу мами, він уже вступає в комунікацію і соціально взаємодіє з іншими людьми. Однак для того щоб досягти успіху цього недостатньо. Важливо, щоб дитина вміла ефективно вибудовувати спілкування з іншими людьми.
Комунікація - можливість висловлювати власні потреби, ставлення до подій, робити вибір, приймати і відмовлятися - найважливіша частина життя будь-якої людини, і мова не тільки про вербальному спілкуванні. Спілкування з оточуючими допомагає в розвитку позитивної самооцінки і призводить до значного зниження небажаного поведінки. Дитина вчиться просити, відмовлятися, вибирати, коментувати, ставити запитання і відповідати на них. Відсутність або недостатній розвиток однієї або декількох комунікативних функцій може привести до прояву небажаної поведінки.
Різні функції комунікації розвиваються у дітей в різний час. Тому вкрай важливо, аналізуючи поведінки, враховувати вік дитини. Адекватна оцінка рівня комунікації дитини надзвичайно важлива для постановки реалістичних функціональних цілей в програмі допомоги. Надалі вона допомагає значно поліпшити можливості включення і інклюзії дитини в життя суспільства, серйозно підвищує якість життя сім'ї і створює умови для подальшого успішного розвитку.
Дослідження послідовно демонструють, що наявність постійної можливості взаємодіяти з однолітками різного академічного рівня благотворно впливає на дітей з порушеннями.
Процес формування комунікативних навичок у дітей з особливостями розвитку включає в себе вирішення комплексу задач:
1.Формування комунікативної мотивації; 2.Формування вербальних і невербальних засобів комунікації; 3.Формування базових комунікативних функцій, соціоемоціональних навичок; 4.Формування діалогових навичок, вміння ініціювати, підтримати і завершити комунікативний процес, використовуючи вербальні та невербальні засоби комунікації; 5.Формування ігрових навичок;